ХАРКІВСЬКИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР МУЗИЧНОЇ КОМЕДІЇ

(057)712-40-50

вул.Благовіщенська, 32

Наша історія

 

Харківський академічний театр музичної комедії

21 жовтня 1858 в Парижі, в театрі «Буф-Парізьєн», відбулася прем'єра вистави Жака Оффенбаха «Орфей у пеклі». І, можливо, вона не мала б таких наслідків для історії театру - якби не поганий настрій «короля французьких критиків» Жюля Жанена. Він громив виставу, звинувачуючи постановників в знущанні над «священною античністю». У відповідь Гектор Кремье, автор лібрето «Орфея у пеклі», публічно зізнався, що деякі ідеї ... запозичив з фейлетонів самого Жанена.

Вибухнув грандіозний скандал. Каси «Буф-Парізьєн» штурмувала публіка. Вистава користувався шаленим успіхом і йшла кожен день. Оффенбах був змушений призупинити показ вистави через втому акторів! Але незабаром показвистави поновили і витримали близько 2000 (!) вистав.

Зі скандалу і тріумфу, почалася історія оперети. Так живе вона і до цього дня: неприйняття критиків, зневага колеґ, скандали в пресі - і при цьому гучне захоплення публіки!

15 липня 1929 року, в столиці України Харкові постановою президії Харківського окружного виконавчого комітету рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів ХІІ скликання прийняли: «визнати за потрібне організувати в місті Харкові українську музичну комедію.

Основним завданням української музкомедії має бути, щоб вона стала новою революційною театральної організацією, збудованою на засадахвикористання всіх революційних культурних здобутків в театральному мистецтві взагалі й українського театру зокрема, так вишукання нових шляхів і форм роботи, як і творення нового революційного репертуару, маючи на увазі також свідоме використання кращих здобутків старої театральної культури.» (Протокол № 12/199 від 15 липня 1929 року).

«Домом» музичної комедії стала сцена колишнього театру «Муссурі».

Засновники театру-учні видатного українського режисера-реформатора Леся Курбаса: Борис Балабан (художній керівник), Януарий Бортник (режисер), Богдан Крижанівський (головний дириґент) до них приєдналися Олексій Рябов (дириґент і композитор) і письменник Остап Вишня. Саме вони заклали тут традиції акторської гри, музичної та режисерської інтерпретації.

Для прем'єри вибрали ту самувиставу Оффенбаха - «Орфей у пеклі». Текст п'єси «осучаснив» Остап Вишня. Композитори Анатолій Рябов і Юлій Мейтус доповнили музику Оффенбаха танцювальними номерами, куплетами і мелодіями, написаними спеціально до гумористичних діалогів Остапа Вишні. Оформлення створили художники Семен Йоффе, Н. Петренко, ПавлоГорілий, Борис Чернишов, Олексій Щеглов. 1 листопада 1929 року театр відкрився екстраваґантною прем'єрою - «Орфей у пеклі».

Колектив спочатку втілював дух сміливого новаторства і творчого пошуку. І незабаром від «осучаснення» класичних п'єс («Орфей у пеклі», «Запорожець за Дунаєм», «Роз-Марі») театр перейшов до створення принципово нового репертуару.

У 30-ті роки критики назвали харківський театр музичної комедії «справжньою творчою лабораторією української оперети». Що не означало відмови від європейської класики - з афіш не сходили імена Кальмана, Штрауса, Легара, Оффенбаха.

Але 6 жовтня 1933 року стало чорним днем ​​в історії театру. Газета «Вісті ВУЦВК» опублікувала постанову уряду про позбавлення Леся Курбаса почесного звання народного артиста. Всі учні Курбаса були зняті з керівних постів в театрах, в колективах почалася запекла боротьба з «формалізмом», який «згубно діяв на здорове українське сценічне мистецтво». Українізація в країні закінчилася - почалася русифікація.

Головним режисером Харківської музичної комедії призначають молодого режисера Михайла Аваха, вимагаючи від нього «нещадної боротьби з формалізмом і буржуазним націоналізмом». До честі режисера, боротьбу він почав з постановок «неовенської класики», поставивши оперети «Маріца», «Сільва», «Баядера» Імре Кальмана і «Весела вдова» Франца Легара. Він ставив спектаклі сам, залучав до постановок досвідчених режисерів і акторів - Дмитро Джусто, В. Рапопорта, до перекладів текстів українською - талановитих літераторів Михайля Семенка, Василя Сокола, Ігоря Муратова.

Матеріал для понад 60 вистав був написаний спеціально для нашого театру. Серед них - такі перлини національного мистецтва, як «Весілля в Малинівці» та «Сорочинський ярмарок».

Дружба головного режисера з головним дириґентом театру, композитором Олексієм Рябовим, привела до появи творчого тріо - Авах, Рябов і Леонід Юхвід. У 1935 році вони почали роботу над «Сорочинським ярмарком» Гоголя. І створили надзвичайно яскравувиставу, яка відкрила нову сторінку в музично-драматичному мистецтві. Одним з персонажів став ... сам Гоголь, котрий коментує те, що відбувається на сцені.

У 1937 році вони приступили до створення музичної комедії «Майська ніч», прем'єра якої мала величезний успіх і отримала схвальні рецензії в пресі. Критики і публіка одностайно оголосили «Майську ніч» новою перемогою харківського театру музичної комедії.

4 листопада 1937 року відбулася прем'єра героїко-романтичної оперети«Весілля в Малинівці», якій судилося більше семи десятків років прикрашати репертуар багатьох театрів.

Так протягом двох років в Харкові були створені три нові оперети. З театром музкомедії працювали такі знамениті композитори, як Стрельников, Дунаєвський, Александров, Хрєнников.

Незадовго до окупації Харкова, в жовтні 1941 року, театр евакуювали в Середню Азію. Керівники театру - режисери Лесь Івашутіч і Ісаак Радомисскій, дириґент Сава Солящанський, художники СеменЙоффе і Наум Соболь та вся трупа у важкому жаркому кліматі, при нестачі найнеобхіднішого продовжували грати і створювати нові вистави та концертні програми. Серед перших була, звичайно, класика: «Сільва», «Маріца», «Весела вдова» і «Баядера». Але до осені 1942 року репертуар виріс до 14 вистав: «Сорочинський ярмарок», «Весілля в Малинівці», «Взаємна любов». Найголовніше, що постійно готували нові прем'єри. Так на матеріалі узбецького фольклору композитором Борисом Араповим була написана дотепна музична комедія «Ходжа Насреддін». 

Колектив театру тепло приймали в Бухарі, Ашхабаді, Термезе, Фергані і Фрунзе. Але найбільш плідними були 100 днів в Самарканді. Тут на виставаххарківської музичної комедії побувало 100 тисяч глядачів. Кожен виступ завершували довгі оплески. Тут вперше побачили світ нові постановки: «Ярмарок наречених», «Роз-Марі», «Розкинулося море широко». Крім вистав, театр дав в Самарканді 92 (!) «шефських» концерту.Під час другої світової війни концерти і вистави театру проходили на сценах Узбекистану, Киргизії, Туркменії.

23 серпня 1943 року Харків було звільнено від фашистів. І вже через тиждень, 1 вересня, в місті почалися виступи артистів музичної комедії! Спеціальна концертна бригада була створена з артистів, яким пощастило пережити окупацію. Вони давали концерти в госпіталях і на передовій лінії фронту.

Після війни країна відроджувалася з руїн. У театрі це був період пошуку нового, що відповідає епосі, репертуару. Від оперети-буф до водевілю - такою була афіша 50-х років. Сміх і радість, без претензій на проникнення в тайники душі - відмінні риси репертуару тих років. Відпочивати від військових і трудових битв і радіти життю - ось що потрібно глядачам. Вони з цікавістю стежили за героями «костюмної», але ефектної постановки «Дочка фельдмаршала», співпереживали героїням «Дівочого переполоху» Юрія Мілютіна. Не забули і про українську класику. Знову були поставлені «Вій», «Майська ніч», «Сорочинський ярмарок», «Сватання на Гончарівці».

Найгучнішою подією в театральному житті України в листопаду 1964 року стала харківська постановка комедії Володимира Маяковського «Клоп» на музику Гавриїла Юдіна.

У 70-80-і рр. глядач став більш вимогливий. Театр звернувся до класики світової літератури, а в рецензіях все частіше звучало слово «вперше» .На початку 80-х Олександр Барсегян поставив мюзикл «Сестра Керрі» Раймонда Паулса. Спектакль був новаторським для музичної комедії: вперше в «легкому» жанрі з'явилися риси трагедії, з її філософською проблематикою.

І тоді ж у нас з'явився «феномен сучасного танцювального мистецтва». Так назвала критика спектакль хореографічних мініатюр «Ритм-балет» в постановці Авнуна Якубова. Він же вперше в музичній комедії, поставив на нашій сцені справжній балетний спектакль - «Бембі» Ігоря Ковача.

У 1986 році, Харківський театр музичної комедії знову потряс театральну громадськість країни - постановкою рок-опери «Юнона» і «Авось» Олексія Рибникова.

Цей ряд продовжили «Монарх, блудниця і чернець» Олександра Журбіна за драматичною новелою Томаса Манна, «Ісус Христос - суперзірка» Ендрю Ллойда Веббера. Успіху цих вистав сприяли новаторські знахідки художнього керівника театру - Юрія Старченко та головного дириґента Шаліко Палтаджяна.

Початок ХХІ століття колектив театру зустрів в пошуку нових інтерпретацій класики: режисер Аркадій Клейн ставить культовий мюзикл «Моя прекрасна леді» і до 200-річчя від дня народження Гоголя музичну комедію «Сорочинський ярмарок» Олексія Рябова.

Новий виток розвитку театру пов'язаний з роботою Ігоря Миколайовича Коваля, який не тільки є директором театру, а й головним режисером, чий талант і величезний досвід роботи – справжня удача для колективу. Саме з його ініціативи театр оновлює репертуар, декорації, костюми, і навіть будинок.

На частку Ігоря Миколайовича Коваля випало відкрити нову сторінку в історії музичної комедії. За короткий час під його керівництвом в Харківському театрі музичної комедії було проведено ряд кардинальних змін. В першу чергу це пов'язано з оновленням творчого складу і успішними класичними та сучасними постановками. Незважаючи на інерцію стереотипів директор, головний режисер сміливо ввів неординарні заходи, запросив молодь і створив сприятливі умови для творчої самореалізації.

За вагомий вклад у розвиток українського музичного мистецтва і високий професіоналізм колектив театру в 2006 році був удостоєний статусу«Академічний».

У 2007 році Коваль Ігор Миколайович став ініціатором щорічного святкування, в першій декаді листопада, «Дня харківської оперети», присвяченого дню заснування театру - 1 листопада 1929 року, і заснував «Почесні знаки театру» двох ступенів. Срібні знаки вручаються за високий професіоналізм, а Золоті - за особливі заслуги перед театром. Знак має форму емблеми театру і реєструється в Книзі Пошани, про що видається посвідчення.

За вагомий внесок у розвиток українського театрального мистецтва, високу професійну майстерність та значний творчий доробок колектив театру, в 2009 році, нагороджений Почесною відзнакою Харківської обласної ради «Слобожанська Слава». І в цьому є величезна заслуга Коваля Ігоря Миколайовича.

Своє 80-річчя в листопаді 2009 року театр відзначив масштабним і видовищним, концептуально новим ґала-концертом, який користувався у глядача великим успіхом і пройшов багато разів з аншлагами. Цій події присвячено відкриття першої спільної виставки театру і Харківського художнього музею «Подорож в театральному просторі». В експозиції виставки ескізи і макети декорацій, костюми до вистав, афіші над якими працювали художники театру в різні роки. Різні за стилістикою і технікою виконання роботи художників показують еволюцію розвитку театрального мистецтва. Особливим доповненням виставки стали фотографії та рецензії про театр.

Після цієї події, в фойє театру відкрилася художня галерея «Погляд», де можна побачити роботи художників України. Починаючи з 2009 року, в театрі пройшло більше 20 виставок художньої галереї. У них беруть участь художники різних стилів живопису.

З 2009 року за ініціативою Коваля Ігоря Миколайовича на сцені театру почали проходити бенефіси заслужених артистів - Віри Харитонової, Володимира Федоренко, Віктора Робертова, Елеонори Климчук, Алли Хорольської, Віктора Побережця, Наталії Коваль та провідних солістів театру - Анатолія Буднія, Євгенія Суховерхова, Олексія Андренко, Елеонори Джулік, Олександра Бідило, Олексія Гавінського, Віктора Червонюка, Мілани Остонен, Юрія Костяниці, Олега Логвінєнко, Інги Васильєвої.

Саме Коваль Ігор Миколайович запропонував проводити дні пам'яті заслужених артистів Марії Свірської, Володимира Подсадного, Віри Харитонової, Віктора Робертова і відомого педагога з вокалу Маргарити Червонюк.

Після ювілею вперше на сцені театру з'явилися репертуарні ґала-концерти «Всі секрети оперети» «Віват, Кальман!» та ревю для дітей «В гостях у казки» - режисер-постановник Олександр Драчов.

Сезон 2008 - 2009 року театр завершив прем'єрою музичної комедії «Таємниця Дон Жуана» (режисер Ірина Ривіна). Ця яскрава і дотепнавистава підвела своєрідний підсумок 80 років. І знову довела, що наш складний жанр не стоїть на місці.

Останні театральні сезони ознаменувалися для театру музичної комедії значними змінами і позитивними зрушеннями в творчому житті. На сцені театру почали з'являтися осучаснені оперети, музичні комедії та вистави для дітей.

Коваль Ігор Миколайович - належить до плеяди талановитих театральних режисерів, які визначають сьогодні театральну славу України. Його творчість, як режисера сьогодні демонструє широту його художніх переваг: музична казка, класична оперета і музична комедія. Постійний творчий пошук нового слова в мистецтві і художня ненаситність проявилися вже в його першій постановці музичної казки «Обережно! Чарівний ліс» М. Мокієнко.

А в 2014 році вперше на території пострадянського простору герої знаменитої оперети Франца фон Зуппе «Прекрасна Галатея» в постановці Коваля Ігоря Миколайовича заговорили віршами.

У цій виставі втілився лірико-філософський талант театрального мислення режисера. Герої оперети перетворюються в візуальні метафори. Це дивовижна і найвишуканіша вистава. Поетична історія на межі реальності та казки, дійсності і уяви, достовірності й фантазії... Уяві Коваля Ігоря Миколайовича, здається, немає меж. Грецькі колони, скульптури, антична композиція усередині майстерні з невеликим реквізитом... Режисер відкриває в стародавньому міфі, звичаях, обрядах самобутній культурний ритуал, в рамках якого дійсність реаґує на пошуки Галатеї. Театр Коваля Ігоря Миколайовича, перш за все, орієнтований на національно-етичне осмислення буття, Всесвіту, своєї творчості. Прямуючи до праоснов національної етики, він намагається відновити пам'ять про цілісність зв'язку людини - космосу - творчості. Специфіка його театру: експеримент, спрямований на розкриття акторської індивідуальності.

Не менш популярною в 2015 році стала прем'єра репертуарного концерту «Музичні барви України» в постановці Аркадія Клейна. Це феєричне костюмоване шоу з барвистим оформленням сцени! Прекрасна хореографія, віртуозне виконання солістів, артистів хору та оркестру витримано в українському стилі.

Підкорюють серця публіки не тільки заслужені артисти і визнані зірки театру, а й молоді таланти. У програмі концерту ліричні, жартівливі і драматичні хіти улюблені кількома поколіннями. У перше відділення увійшли українські народні пісні, запальні танці і сцени з музичних комедій: «Сорочинський ярмарок» Олексія Рябова, «Сватання на Гончарівці» Кирила Стеценка, «Трембіта» Юрія Мілютіна. У другому відділенні - українські сучасні естрадні пісні.

У грудні 2015 року відбулася прем'єра музичної казки «Івасик-Телесик». Вистава створена за мотивами української народної казки, спеціально для Харківського академічного театру музичної комедії, композитором Ігорем Гайденко і лібреттистом Ігорем Факторовським.Захоплюючий сюжет, барвисті декорації, красиві костюми, виразна хореографія, прекрасна музика, легко запам'ятовується і чудовий ансамбль артистів, яких майстерно об'єднав режисер-постановник Олександр Драчов.

Справжньою культурною подією Харкова в 2016 році стала постановка Коваля Ігоря Миколайовича музичної комедії «Витівки Хануми» Гії Канчелі, яка показала, що постановник має потужний потенціал як режисер музичного театру, якому підвладна і оперета, і музична комедія, і експериментальні пошуки в будь-якому напрямку. Саме музична комедія «Витівки Хануми» Гії Канчелі, відкрила характерні особливості режисури Коваля Ігоря Миколайовича - віртуозне володіння сценічним простором, ритмами, об'ємом і звуком. Ця вистава відрізняється тонким ліризмом, яскравим ґротеском і розкриттям психологічних образів героїв.

Уміння створити злагоджений ансамбль з артистів різних шкіл - особливий дар Коваля Ігоря Миколайовича, як режисера. Сьогодні вистава «Витівки Хануми» має величезний успіх у публіки і відрізняється ориґінальністю постановки і яскравістю сценічного і режисерського рішення.

За сприяння та за участі Ігоря Миколайовича Коваля в 2010 році вперше на сцені музичної комедії відбувся ґала-концерт «Свято танцю» за участю артистів музичної комедії і театру народного танцю «Заповіт».

А в 2018 році з великим успіхом пройшли спільні концерти з артистами Харківського театру музичної комедії. У квітні разом з королем скрипки, лауреатом міжнародних конкурсів Остапом Шутко (м.Львів) відбувся «Концерт дружби». А в грудні спільно з леґендарним письменником, шоуменом і автором-виконавцем Валерієм Хаітом в програмі «Великий вечір одеського гумору».

Успішно пройшли прем'єри в постановці молодого режисера Олексія Серьогіна музична комедія Вальтера Колло «Авантюристи», музична комедія для дітей Ігоря Гайденко «Вождь червоношкірих» та музична казка Антоніо Спадавеккіа «Попелюшка».

Прем'єри в постановці заслуженої артистки України Валентини Подорловой - музична комедія Євгена Птічкіна «Бабин бунт», оперети Йоганна Штрауса «Циганський барон» та Імре Кальмана «Фіалка Монмартру» мають величезний успіх у глядачів.

Колектив театру під керівництвом Коваля Ігоря Миколайовича постійно бере участь в благодійних та шефських концертах і виставах міста і області. Вже стало традицією проводити тематичні концерти до Дня Перемоги в Харківському меморіальному комплексі «Висота маршала І.С. Конєва», госпіталі для інвалідів війни. В рамках Всеукраїнського проекту культурної інтеґрації «Український Донбас», колектив театру виїжджає з концертами в зону АТО.

Ми ведемо активну ґастрольну діяльність - кращим виставам аплодували глядачі Полтави, Кропивницького, Сум.

У 2018 році колектив театру брав участь у міжнародному фестивалі «ГогольFest» з виставою «Сорочинський ярмарок». 

Без перебільшення можна сказати, що Коваль Ігор Миколайович став символом відродження класичної оперети, як жанру, перетворивши найстаріший театр музичної комедії в Україні в елітарний театр, який має власний бренд. Безумовно, це велика заслуга натхненної праці всього творчого колективу та активної діяльності директора, головного режисера.

Як і 90 років тому, ми залишаємося «творчою лабораторією сучасної музичної комедії», на нашій сцені йдуть вистави для дорослих і дітей. Це - найкращі зразки оперети, мюзиклу, музичної комедії та рок-оперита незвичайні бенефіси і яскраві концерти, які йдуть російською та українською мовами.

Сьогодні з нами - корифеї сцениголовний дириґент, заслужений діяч мистецтв України Ярослав Сорочук, заслужені артисти України Алла Хорольська, Віктор Побережець, Анатолій Младов - всі вони як і раніше «в строю».

Артисти театру лауреати міжнародних конкурсів і фестивалів США, Китаю, Італії, Португалії, Австрії, Казахстану, Росії, Німеччини, України.

В 2018 Наталія Коваль (перша премія) і Володимир Козлов (ґран-прі) стали лауреатами IV Європейського фестивалю-конкурсу «Романсиада» в місті Гамбург.

Гордість театру - талановиті солісти-вокалісти, які вже завоювали успіх, популярність і любов публіки - заслужені артисти України Олексій Гавінський, Наталя Коваль, Олег Летенко та солісти театру Олексій Андренко, Олександр Бідило, Інга Васильєва, Наталія Гаман-Орлова, Елеонора Джулік, Володимир Козлов, Юрій Костяниця, Роман Куштим, Олеся Непомняща, Мілана Остонєн, Іван Орлов, Ірина Потолова, Світлана Тимченко, Тетяна Циганська та багато інших.

Балетна трупа, на чолі з балетмейстером, заслуженою артисткою УРСР Іриною Клепіковою, прикрашає будь-яку виставу і захоплює глядачів своєю майстерністю.

Симфонічний оркестр театру протягом усієї своєї історії входить в число кращих. Свідчення цього - гарячий прийом публіки, незмінно супроводжує виступи колективу. Фахівці відзначають бездоганну майстерність оркестрантів, особливу якість звуку, властиве як всьому оркестру, так і ґрупам інструментів, а так само досконалість ансамблю.

Хор театру - це унікальні голоси, широкий діапазон можливостей, джерело талановитих артистів щостворюють на сцені святковий настрій або атмосферу для драматичних подій.

Коваль Ігор Миколайович, як директор і головний режисер надає великого значення популяризації мистецтва серед підростаючого покоління. Сьогодні він перетворив колектив Харківського академічного театру музичної комедії в театрально-музичний центр, на базі якого працюють Оперна студія Харківського національного університету мистецтв імені І.П. Котляревського та дитяча театральна студія «Арісто».

Активна творча і культурно-просвітницька діяльність, духовний розвиток молоді, давно стали візитною карткою колективу Харківського академічного театру музичної комедії, який не тільки зберігає, але і розвиває кращі національні та світові традиції музичного театру.

Підсумовуючи пройдений шлях, ми готуємо до випуску книгу про історію Харківського академічного театру музичної комедії.