Друга світова війна стала найбільш кривавою і жорстокою в історії людства. У ній взяли участь близько 80% населення планети, а загальні людські втрати становили від 50 до 85 мільйонів осіб. До армій ворогуючих сторін було залучено понад 110 мільйонів солдатів. Ця війна залишила глибокі рани в історії кожного народу, зруйнувала мільйони людських доль і назавжди змінила світ.
Україна вшановує пам’ять кожного, хто боровся з нацизмом, а також усіх жертв цієї війни. Ми віддаємо шану мільйонам українців — військовим і цивільним, які загинули, були закатовані, депортовані чи втратили свої домівки. Для нас це не лише сторінка історії — це жива пам’ять, яка формує нашу національну свідомість.
Сьогодні Україна послідовно демонструє єдність із Європою та солідарність із демократичним світом, відзначаючи перемогу над нацизмом 8 травня — у день підписання капітуляції нацистської Німеччини. Цим ми остаточно відмежувалися від радянської та сучасної російської традиції святкування 9 травня, яка ґрунтується на культі перемоги, мілітаризмі та пропагандистському пафосі.
Натомість ми переносимо акцент із тріумфу на пам’ять і людський вимір. Для нас Друга світова війна — це передусім трагедія, а не романтизована історія «перемог». Без зайвого пафосу ми вшановуємо всіх, хто боровся з нацизмом: воїнів армій країн Антигітлерівської коаліції, учасників українського визвольного руху, бійців УПА, партизанів — кожного, хто зробив свій внесок у боротьбу зі злом.
Водночас кремлівське керівництво намагається монополізувати перемогу над нацизмом, применшуючи або замовчуючи роль інших народів. Цей викривлений наратив активно використовується для виправдання сучасної агресії проти України та формування образу «винятковості» росії. Брехливо наголошуючи на своїй виключній ролі у перемозі, кремль відвертає увагу від власних злочинів як у минулому, так і сьогодні.
Світ дедалі чіткіше бачить історичні паралелі між подіями минулого і сучасністю. Як і напередодні Другої світової війни, політика умиротворення агресора призводить до катастрофічних наслідків. Уроки 1938–1939 років нагадують: страх і нерішучість міжнародної спільноти лише заохочують агресорів до нових злочинів.
Загальновідомо, що Друга світова війна розпочалася внаслідок змови двох тоталітарних режимів — нацистського та радянського. Підписання пакту Молотова-Ріббентропа 23 серпня 1939 року та таємних протоколів до нього стало початком поділу Європи й прологом до глобального конфлікту. До 22 червня 1941 року СРСР і нацистська Німеччина фактично виступали союзниками, несучи спільну відповідальність за розв’язання війни.
Сьогодні Україна знову опинилася на передовій боротьби зі злом. Наша боротьба проти російської агресії є продовженням історичного протистояння тоталітаризму. У сучасному світі все частіше проводяться паралелі між нацизмом і рашизмом — і ці порівняння стають дедалі очевиднішими.
Російська федерація, прикриваючись риторикою «боротьби з нацизмом», застосовує ті самі методи: агресію, знищення міст і сіл, терор проти цивільного населення. Вона прагне зруйнувати міжнародний порядок, послабити єдність демократичного світу і повернути світ до епохи імперського домінування.
Україна ж стоїть на захисті миру, свободи і демократії — тих самих цінностей, за які боролися наші предки у 1939–1945 роках. Українці зробили вагомий внесок у перемогу над нацизмом, і сьогодні ми так само впевнено боремося за майбутнє.
Ми вдячні нашим союзникам за підтримку — військову, політичну, економічну та гуманітарну. Водночас розуміємо: перемога потребує подальшої єдності, рішучості та спільних дій.
Український народ довів свою силу, витримку і здатність протистояти агресору. Ми продовжуємо боротьбу на всіх фронтах — і впевнено рухаємося до перемоги.
Не маємо права забувати уроки історії. Пам’ять про Другу світову війну — це не лише про минуле, а й про відповідальність перед майбутнім.
Вічна пам’ять полеглим.
Довічна вдячність ветеранам.
Єдність заради перемоги.
Перемогли нацизм — переможемо і рашизм.